Науковій школі, яку створив проф. О.К. Біруля, властива глибина і широта досліджень, практична спрямованість, системний підхід при вирішенні основних проблем. Під керівництвом О.К. Біруля на кафедрі було створено матеріально-технічну та приладову базу для лабораторних і польових досліджень. У середині 30-х років проведено значну роботу у зв'язку з заміною на території України білих щебеневих шосе на чорні, а також впровадження кам'яновугільних дьогтів у дорожнє будівництвоУ передвоєнні роки кафедра зростала, здобуваючи все більший авторитет у Радянському Союзі, вона була єдиною в Україні, що готувала фахівців для будівництва та експлуатації автомобільних доріг.

22 червня 1941 року мирне життя порушив напад фашистської Німеччини. Війна увірвалася в життя кафедри в розпал весняно-літньої   екзаменаційної сесії 1940-1941 навчальногороку.

У Великій Вітчизняній війні брали участь  викладачі і працівники кафедри: О.К. Біруля, В.Й. Біруля, Я.А. Калужський, О.Т. Батраков, С.Л. Голованенко, В.Д. Зінченко, Д.В. Єрмакович, О.І. Лєушин, М.О. Габринович, З.О. Булах, Г.О. Осадовський.

Один з героїчних подвигів військових дорожників ХАДІ – спорудження в листопаді-грудні 1942 року гірської рокади довжиною сімдесят п‘ять кілометрів (дороги, розташованої паралельно лінії фронту), що з'єднала Військово-Осетинську і Військово-Грузинську дороги. Керував будівництвом Уповноважений Військової ради Закавказького фронту Я.А. Калужський.

У післявоєнний період певною складністю було комплектування науково-педагогічних кадрів. Основне ядро кафедри склали викладачі, що повернулися з рядів Радянської Армії.

Професор, доктор технічних наук О.К. Біруля з 28 серпня 1945 року по 1958 рік обіймав посаду директора інституту, очолюючи одночасно кафедру будівництва та експлуатації автомобільних доріг.