Сьогодні минає 40 років з дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції - однієї з наймасштабніших техногенних катастроф в історії людства.

Чорнобильська трагедія стала болючою сторінкою не лише для України, а й для всього світу. Вибух на четвертому енергоблоці АЕС у 1986 році спричинив масштабне радіаційне забруднення, забрав життя тисяч людей, змінив долі мільйонів і завдав непоправної шкоди довкіллю.

У 2003 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті про Чорнобильську катастрофу.

4 грудня 2025 року Верховна Рада прийняла Постанову №14078 про вшанування 40-х роковин Чорнобильської катастрофи. Документ спрямований на визнання мужності ліквідаторів, підтримку постраждалих та вшанування пам'яті жертв найбільшої техногенної аварії в історії.

40 років — це ціле життя. Але для тих, хто пройшов крізь вогонь і радіацію Чорнобильської катастрофи, час вимірюється інакше — спогадами, які не тьмяніють.

26 квітня 1986 року світ змінився назавжди. Вибух на Чорнобильській АЕС розділив історію на «до» і «після». Та першими, хто став між катастрофою і мільйонами життів, були вони - ліквідатори. Без пафосу. Без гучних слів. Просто виконали свій обов’язок.

Сьогодні вони поруч. Не на сторінках підручників - у наших містах, серед нас. Їхні руки тримали світ від більшої біди. Їхні серця - витримали те, що важко осягнути.

Ми не маємо права забути.

Пам’ять — це не слова раз на рік. Це щоденна вдячність. Це відповідальність жити так, щоб їхній подвиг мав продовження — у наших вчинках, у нашій службі, у нашій людяності.