Олександр Костянтинович Біруля народився 27 березня 1892 р. в м. Новоолександровськ Ковенської губернії (нині Литва) в сім'ї вчителя. В 1910 р. одержав середню освіту в Паневезькому реальному училищі. В 1916 р. О.К.Біруля закінчив Петроградський інститут шляхів сполучення. Вже в студентські роки працював на вишукуванні доріг техніком, начальником пошукової партії на гідротехнічних обстеженнях Єнісею і Тереку. В Першу світову війну брав участь у будівництві військових доріг і мостів на Західному і Румунському фронтах, посідаючи ряд керівних інженерно-технічних посад. З 1919 р. до 1925 р. працює на залізничному будівництві на Правобережжі України, а в 1926-1927 р.р., - на спорудженні гідроелектростанції в містечку Сутаски на Південному Бузі. В 1921 р. О.К. Біруля викладає в технікумах і у Вінницькому педагогічному інституті. В період 1925-1931 рр. О.К. Біруля керував дорожнім будівництвом області. Ним було проведено перші роботи з вивчення і використання в дослідному і виробничому плані місцевих матеріалів і нових конструкцій дорожніх покрить. У 1925 р., створив у Вінниці науково-дослідну станцію. В 1931 р. О.К. Біруля був запрошений на посаду завідувача кафедри дорожньої справи Харківського автомобільно-дорожнього інституту. Разом з тим, з 1931 р. до 1936 р. в Харкові О.К. Біруля працював науковим керівником і заступником директора Українського науково-дослідного інституту безрейкових доріг (УкрНАДІ).  

  В 1935 р. вищою атестаційною комісією йому було присвоєно вчене звання професора, а в 1937 р. без захисту дисертації присуджено вчену ступінь кандидата технічних наук. В .1939 р. О. К. Біруля був призначений заступником директора Харківського автомобільно-дорожнього інституту з навчальної та наукової роботи. В 1940 р. О.К. Біруля захистив докторську дисертацію «Експлуатаційні якості автомобільних доріг в залежності від мікропрофілю покриттів». В період з 1931 р. по 1941 р. О.К. Біруля успішно працював над рішенням ряду найважливіших проблем в галузі проектування, будівництва та експлуатації доріг. До найважливіших з них слід віднести: дослідження конструкцій, методів будівництва і експлуатації доріг низьких типів та розробка теоретичних принципів експлуатації автомобільних доріг на основі взаємодії дороги і автомобіля.  

  Навесні 1941 р. професор О.К. Біруля очолив велику групу викладачів і студентів старших курсів ХАДІ, відряджених у зв'язку з загрозою війни на будівництво аеродромів  до прикордонних областей України та Молдови. О. К. Біруля зробив свій гідний внесок у захист Вітчизни. У вересні 1941 р. добровільно вступає до лав Червоної Армії разом з групою студентів і співробітників. Керуючи роботою військово-дорожніх загонів з дорожнього забезпечення ряду бойових операцій Червоної Армії на Північному Кавказі та Причорномор'ї, він вивчає і аналізує службу військових доріг при інтенсивному русі.Діяльність О.К. Біруля по вивченню особливостей військово-дорожніх робіт зацікавила командування. Влітку 1943 р. його відкликали з фронту до Москви і призначили начальником проектно-технічного відділу дорожньо-будівельної служби Головного дорожнього управління Червоної Армії. О. К. Біруля розробляє питання, що стосуються воєнних доріг у горах, зимового утримання воєнних автомобільних доріг, застосування дерев'яного покриття.   

  В серпні 1945 р. його було призначено директором Харківського автомобільно-дорожнього інституту. На цій посаді він працював до 1959 року. Під керівництвом талановитого організатора наукової діяльності була створена школа професора О.К. Біруля за напрямком «Ефективність проектування, будівництва та експлуатації автомобільних доріг».О.К. Біруля підготував в аспірантурі 35 кандидатів технічних наук. Він був надзвичайно вимогливим науковим керівником, домагався чіткого планування роботи аспірантів з повсякденним наданням їм консультацій в роботі над дисертаціями. Своїх учнів професор не полишав і після того, як вони ставали кандидатами наук, його поради, наукові ідеї, велика організаційна допомога, підтримка і вміння надихати людей новою творчою наснагою мали вирішальне значення в підготовці За видатні заслуги в розвитку вітчизняної науки в 1953 р. О.К. Біруля було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки Української РСР.За період роботи в ХАДІ О.К. Біруля написав підручники та навчальні посібники з дорожньої гідротехніки, за його авторством видано 4 підручники з експлуатації доріг, 5 підручників з вишукування та проектування доріг, з загального курсу шляхів сполучення. За цими підручниками вчилися десятки тисяч студентів ХАДІ та інших інститутів. Багато його підручників були перекладені на іноземні мови. О.К. Біруля завжди намагався розвивати дослідницьку та творчу ініціативу студентів. їх широко залучали до участі в науковій роботі інституту, до публікацій у наукових виданнях. У своїх наукових роботах О.К. Біруля оперативно відгукувався на виникаючі актуальні проблеми дорожнього господарства.  

  Значне місце серед праць О.К. Біруля посідали дослідження працездатності автомобільних доріг і транспортно-експлуатаційних якостей дорожніх покриттів, які склали основу принципів експлуатації автомобільних доріг. Творчий доробок О.К. Біруля складає понад 280 наукових робіт. Активну наукову роботу О.К. Біруля поєднував з великою громадською діяльністю, виступаючи з лекціями та науковими доповідями в проектних і будівельних організаціях.  Кілька років він був членом редакційної колегії журналу "Будівництво доріг", обирався депутатом міської ради Н. Вінниці, а з 1947 р. до 1961 р. депутатом міської ради м. Харкова, де очолював постійну комісію з транспорту. За успіхи в науково-педагогічній діяльності і успішне виконання завдань командування в роки Великої Вітчизняної війни О.К. Біруля був нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, медаллю "За трудову доблесть" та іншими нагородами. Всі ці роки він керував кафедрою будівництва та експлуатації доріг, колектив якої нині з гордістю носить його ім'я, гідно продовжує його справу. Впродовж 30 років він створював цей колектив, був його вищим авторитетом і наставником, вчителем відомих науковців-дорожників. І сьогодні кафедра будівництва та експлуатації автомобільних доріг, що носить ім'я Олександра Костянтиновича Біруля успішно вирішує складні наукові проблеми, які мають важливе значення для дорожньої галузі.