Закінчив Харківський інститут залізничного транспорту за спеціальністю «Промислово-громадське будівництво» у 1960 році. Працював інженером в Першоуральському управлінні будівництва, в проектному інституті «Південдіпроруда».

З 1962 р. по 1966 р. аспірант ХАДІ. У 1967 році захистив кандидатську, у 1983 році докторську дисертації. Після аспірантури працював ст.інженером, ст.науковим співробітником, з 1974 року доцентом, а 1984 року професором. З 1992 по 2021 р. завідувач кафедри ТДБМ. З 2021 р. - професор кафедри.

У 1964-1965 рр. протягом10 місяців був стажером Центральної лабораторії доріг і мостів Франції (Париж).

Наукова  діяльність пов’язана з дослідженнями складу, технологій, властивостей, довговічності бітумних в’яжучих та асфальтобетонів.

В співдружності з дослідницьким колективом кафедри започаткував 7 державних стандартів України. Має 556 наукових праць, з них 34 роботи в дальньому зарубіжжі; переклав з французької 17 робіт; опублікував 3 томи вибраних праць; 4 монографії; 9 підручників та учбових посібників. Підготував 2-х докторів та 33-х кандидатів технічних наук.

Протягом 12 років представляв Україну у Всесвітній дорожній Асоціації. Прийняв участь у 9-ти світових та 6-ти європейських конгресах.

Лауреат (друге місце) першого обласного конкурсу «Вища школа Харківщини – кращі імена».

Заслужений діяч науки і техніки України, довічний отримувач державної стипендії видатним науковцям України, нагороджений орденами «За заслуги» третього та другого ступенів. У 1990-1994 рр був депутатом Харківської обласної Ради.

Читає лекції по дорожньо-будівельним матеріалам, фізико-хімічній механіці  будівельних матеріалів, довговічності асфальтобетонів.