Кафедра ЮНЕСКО "Екологічно чисті технології"

Кафедра створена в 1992 році. У 2000 році вона отримала статус «кафедри ЮНЕСКО».

Роботи за всіма напрямками проводяться в атестованих лабораторіях.

Кафедру очолює доктор технічних наук, проф. Внукова Наталія Володимирівна.

У складі кафедри - 4 лабораторії, в яких працюють 30 фахівців, в тому числі 2 академіки НАН України, 5 докторів та 9 кандидатів наук.

 

    ОФІЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ кафедри ЮНЕСКО «Екологічно чисті технології» (409) орієнтована на реалізацію великих програм I-V і здійснюється в рамках ініційованої ЮНЕСКО Всесвітньої програми міжуніверситетського співробітництва і академічної мобільності UNITWIN / кафедри ЮНЕСКО. Реалізується в рамках програмної діяльності ЮНЕСКО, екологічної політики України та спрямована на розвиток інноваційних екологічно чистих технологій; розвиток екологічної освіти всіх верств населення, формування екологічної культури та базових екологічних знань. Цілі діяльності: розширення інноваційних тенденцій, що забезпечують вирішення екологічних проблем у всіх сферах людської діяльності.

    ПРОГРАМНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ кафедри ЮНЕСКО «Екологічно чисті технології» (409): 1) організаційна, 2) освітня, 3) науково-дослідна 4) просвітницька, 5) культурна, 6) інформаційна і 7) проектна діяльність; 8) еко-інкубатори\школи 9) інтерактивні тренінги\семінари 10) між- і секторальне наукове спілкування та мобільність; 11) документообіг, 12) видавнича справа, 13) консультативно-аналітична діяльність.

    ПРІОРИТЕТНІ СФЕРИ ІНТЕРЕСІВ кафедри ЮНЕСКО «Екологічно чисті технології» (409) міждисциплінарний статус кафедри забезпечує ефективне співробітництво з відповідними секторами ЮНЕСКО, інституціями – партнерами Організації, вітчизняними і зарубіжними експертами в сфері компетенції кафедри в галузі експертизи, консультативної аналітики, оцінки впливу на довкілля (ОВД), біоетики та екологічної культури, інтерактивних практик навчання та інноваційних технологій освіти, вивчення новаторського досвіду, участь у виставках, семінарах, презентаціях; співпраця з науковими установами щодо впровадження інноваційних технологій; застосування Інтернет ресурсів, прогнозування попиту на інноваційну продукцію.

    ПРОЕКТНА СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ кафедри ЮНЕСКО «Екологічно чисті технології» (409) спрямована на:

а) функціонування інформаційно-консультативного центру з метою задоволення наукових, технологічних і освітніх потреб суспільства і основного споживача освітніх послуг – здобувача вищої освіти;

б) експертна оцінка і вибір технологій, які включають аналіз екологічних, соціологічних, економічних, кліматично орієнтованих характеристик інноваційних проектів;

в) вдосконалення навчальних програм, що забезпечують підвищення рівня екологічної освіти на основі використання досвіду передових зарубіжних закладів вищої освіти;

г) підтримка впровадження принципів гендерної рівності при залученні жінок та дівчат до сфері науки та техніки;

д) дослідження шляхів мінімізації техногенних і белігеративних впливів на природно-антропогенні ландшафти;

е) стале функціонування екологічних мереж,

а також підтримку функціонування Координаційної ради Програми «UNITWIN / кафедри ЮНЕСКО» в Україні, Міжуніверситетської мережі кафедр ЮНЕСКО та їхніх інтернаціональних партнерів програм мобільності викладачів і здобувачів вищої освіти 

    Основний напрямок наукових досліджень:

1. Екологічна безпека функціонування автотранспортних комплексів у промислово розвинених районах.

2. Вплив автотранспортного комплексу (АТК) на навколишнє середовище:екологічний аудит;

  • ОВНС;
  • оцінка екологічного ризику забруднення повітряного і водного середовища міст;
  • контроль безпеки та екологічної безпеки бетонних споруд водовідведення;
  • проблеми накопичення важких металів у придорожньому просторі.

3. Вирішення проблем екологічної безпеки АТК:

  • відновлення придорожнього простору;
  • утилізація автопокришок методом спалювання і піролізу з метою отримання енергії;
  • переробка вторинних полімерів і виробництво решіток і люків для колодязів поверхневого стоку, бордюрного каменю;
  • екологічний менеджмент рекреаційних ресурсів міських територій, програми екологічного оздоровлення водойм та водотоків;
  • видалення важких металів з біомасою придорожнього простору і отримання додаткової енергії.